Зошит, малюнок, будь-який авторський витвір — це продовження внутрішньої території, внутрішнього простору дитини. Тому те, що туди привноситься «ззовні» (правки, пов’язані з діями або оцінка старанності), часто сприймається дитиною не логічно, а емоційно, іноді як вторгнення на внутрішню територію — і переноситься на самовідчуття, на ставлення до себе самого, пояснює дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз, передає ВСЕОСВІТА.

Через це у дітей розвивається схильність до так званої «шкільної тривожності» — страху зробити будь-яку помилку.

Чим більше вчитель, батьки чи сама дитина фіксуються на помилках, тим більшим стає страх припуститись нової помилки, — пояснює фахівчиня.

Вона зауважила, що червоний колір сприймається дитиною, як сигнал світлофору «Стоп», як обмеження і вияв авторитарності. Дитині часто складно перейти до нової дії після того, як вона побачить у зошиті червоне обмеження — оцінку.

Вчителю продуктивніше використовувати два кольори ручки — червоний і зелений. Зеленим підкреслювати або виділяти те, що зроблено ідеально, червоним — те, на що треба звернути увагу. Важливо, щоб зелених позначок було приблизно вдвічі більше, ніж червоних, — зазначає Ройз.

Вона додає, що діти дуже адаптивні та звикають до будь-якої запропонованої системи. Звісно, багато поколінь школярів виросло і стало професіоналами. Проте виникає питання, наскільки вони залишились у контакті зі своїм потенціалом, наскільки радісними і підтримуючими залишились їхні шкільні спогади.

Шкільний час — велика частина життя дитини: наскільки високою є її самооцінка, наскільки вона сприймає себе успішною та щасливою, — акцентує психологиня.