Перший шок від того, що означає окупація та який кривавий і руйнівний слід вона лишає після себе, усі ми пережили ще в квітні 2022 року. Саме тоді українська армія звільнила спочатку Київську, а потім і Чернігівську області. Світ тоді побачив не лише руїни в Бучі, Гостомелі й Ірпені, розстріляних і закатованих мирних жителів, а й купи сміття, залишені окупантами.

А ще – численні написи на стінах. Таке собі письмове підтвердження ворожої присутності. Активісти культурної інституції "Міжвухами" почали тоді збирати й архівувати усі ці написи, щоб показати світу справжні сенси, які несе "русскій мір".

У березні команда обіцяє викласти "Настінні докази" в загальний доступ. Загалом поповнити архів може кожен. Як це зробити та, що важливіше, чому варто це робити, ведучі Радіо Промінь розпитали менеджерку проєкту Анастасію Олексій.

Ідея проєкту "Настінні докази" виникла після перших поїздок на деокуповані території. Команда "Міжвухами" долучалася до музеєфікації півника з Бородянки, що на Київщині. З дозволу власниці квартири дослідники ретельно задокументували всі деталі стіни, обережно демонтували шафку, що дивовижним чином вціліла в одному зі зруйнованих будинків Бородянки, і з усім вмістом передали її до Національного музею Революції гідності.

Читайте також: "Його обговорюють, дивляться і поширюють": аналітикиня прокоментувала російський кліп, знятий на "Азовсталі"

Саме тоді дослідники звернули увагу й на жахливі написи, залишені окупантами. Потім почали з'являтися в медіа різні фотографії з осель, де жили окупанти, і команді проєкту здалося важливим їх перш за все зібрати, а потім вже якось інтерпретувати, розтлумачити, що хотіли сказати ці люди, які прийшли убивати українців.

Вона переконана, що послання окупантів – це не про безкультур’я, а про їхню так звану "вєлікую руzzкую" культуру. Усі сенси, які вони принесли з собою, якраз і відобразилися у цих написах.

"Вони принесли їх на нашу землю і ми повинні їх показати, розповісти світу. Бо якщо в умовному Парижі з’явиться напис "Спасибо за хату" або "Твой дом – мой дом", це шокує насправді"

Архів російських написів поповнюється з кожним деокупованим містом. На кінець лютого 2023 року в ньому було вже більше чотирьох сотень "послань". Усіх, хто має фото написів російських солдатів або інформацію про їхнє розташування, дослідники закликають писати на адресу [email protected] або в приватні повідомлення.

Наразі увесь масив написів умовно поділили на кілька блоків. Один із них – це пропаганда. Обписуючи приватні будівлі, школи й забори, окупанти фіксують наративи, які кремлівська верхівка 24/7 просуває для свого населення через екрани телевізорів.

Написи російських військових на деокупованих територіях свідчать, що вони все ще вірять у культ "Великої вітчизняної", продовжуючи "подвиг радянських солдат", наголошує Анастасія Олексій:

"Насправді є дуже яскраві патерни, з якими вони до нас приходять, як пропаганда втілюється в цих написах. Дуже багато відсилок до Другої світової війни, яку вони називають Великою вітчизняною, багато серпів і молотів, тобто вони себе асоціюють з визволителями. І про це теж важливо говорити, тому що ця вся пропаганда в жодному випадку не виправдовує їх".

Частину написів дослідники позначили як "Маркування території". Буквально з перших днів війни окупанти балончиками малювали скрізь літери "V" та "Z", що стали символами повномасштабної війни.

Читайте також: Росіяни крадуть меми! Чи це смішно, чи небезпечно — говорять медійники, культурознавці, творці мемів

Приміщення, які займають окупанти, вони повністю переозначують. Скажімо, відділення пошти, виходячи з напису, вони перетворили на морг. У поліцейському відділку облаштували катівню. Це стає ясно за написом "Лучше скажи мало, но хорошо".

"Також є така психологічна річ, що коли людина в передчутті смерті, розуміє, що їй кінець, вона починає лишати свій слід, хоче якось в цьому світі закріпитися і буквально пише "Тут був російський солдат" і "Тут був я", – наголошує експертка.

Частина послань — без перебільшення людожерського змісту, абсурдні й варварські. Є серед написів також погрози й особисті зізнання. Причому деякі з них такі промовисті, що їх варто долучати до проваджень про військові злочини. Саме тому надважливо зафіксувати кожне слово, написане російськими солдатами на українських стінах, переконані автори проєкту. Тим не менше, більшість із цих "настінних доказів" уже не існує. Люди змивають їх, зафарбовують, стирають, як тільки повертаються у свої міста й домівки.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

Джерело