Після повномасштабного вторгнення Росії українці почали відкидати ворога не тільки від наших фізичних і політичних кордонів, а й з культурного простору. У громадах стартував процес так званої дерусифікації. Місцеві органи самоврядування перейменовують вулиці та демонтують російські пам’ятні знаки, а також радянські – ті, що не були прибрані під час декомунізації.

Водночас, відмовляючись від одних культурних символів, треба пам’ятати про гідну заміну. Аби не лишати порожнечі, яка стихійно може заповнитися тим же, від чого раніше відмовилися. Тож проєкт Dozorro Transparency International Ukraine вирішив дослідити, які пам’ятники в Україні встановлювали упродовж останніх шести років, які – зберігали та переосмислювали, та скільки це коштувало бюджетам громад.

Зокрема, за даними Prozorro, з 2016 року (від початку роботи системи) було укладено понад 2 тис. договорів на ремонт, реставрацію, реконструкцію, будівництво пам’ятників, меморіалів та пам’ятних скверів, облаштування меморіальних дощок та інші супутні послуги. Загальна вартість цих договорів – приблизно мільярд гривень.

В останні роки громади почали частіше замовляти роботи й послуги, пов’язані з облаштуванням скверів. Мета цих робіт – меморіалізація подій і постатей, важливих для народу України. Також у регіонах продовжують встановлювати нові пам’ятники, подекуди – разом зі створенням парків, скверів чи інших зелених зон. Переважно це знаки та місця, присвячені учасникам АТО/ООС, героям Небесної Сотні, жертвам Голодомору, Геноциду чи Чорнобильської трагедії. Найбільше ж поки витрачають на підтримку вже наявних пам’ятних знаків.

Парки та сквери

На ремонт парків, скверів, алей та меморіалів, які містять пам’ятники, за останні шість років громади витратили приблизно 500 млн грн. Найбільша частка належить до категорії реновації території під меморіалізацію важливих подій – зазвичай трагічних.

Так, найдорожчим був проєкт реконструкції скверу на вул. Максима Кривоноса у Львові, в межах якого облаштували пам’ятник-меморіал з громадським простором для вшанування пам’яті героїв «Небесної Сотні».

Сам меморіал відкрили у 2019-му, однак тривають постійні допрацювання – як-то будівництво додаткових доріжок, облаштування інформаційного центру. На сьогодні разом з попередньою підготовкою, проєктуванням, авторським і технічним наглядом бюджету міста цей об’єкт коштував приблизно 18 млн грн.

У Полтаві ж у 2021 році витратили орієнтовно 14 млн грн на облаштування скверу пам’яті Героїв України на місці колишньої площі Леніна. Постамент, який лишився від пам’ятника Леніну, що його знесли у 2014-му, замінили на 50-метровий флагшток. Як повідомляло місцеве видання «‎Полтавщина», далі у сквері планували облаштувати Меморіал захисникам незалежності України, центральним символом якого мала стати щогла з прапором. Але поки відповідних конкурсів не проводили.

Загалом нові назви, які стосуються героїв Небесної Сотні, бійців АТО/ООС, а також жертв Голодомору чи Голокосту давали паркам та скверам найчастіше. Так, у Києві у 2017-2019 роках провели реконструкцію Меморіального комплексу пам'яті жертв Голодоморів в Україні, головна споруда якого – стилізована 30-метрова свічка-обеліск. На сьогодні роботи оцінюють у кілька сотень мільйонів гривень, і тривають додаткові проєктування.

А в Чернівцях у 2018-му відремонтували сквер, де встановили пам'ятник жертвам Голодомору та геноциду українського народу 1932-1933 та 1946-1947 років. Роботи обійшлися в 1,2 млн грн.

У Хмельницькому є парк, який мав назви «‎Комсомольський», «‎50-річчя Жовтня», «імені 500-річчя м. Хмельницького». З 2008 року парк перейменований на «Парк культури і відпочинку імені Михайла Чекмана» – на честь колишнього міського голови Хмельницького, який керував містом з 1990-го по 2002-й рік, аж до своєї загибелі в автокатастрофі у віці 55 років. Площа парку – майже140 га, тож там періодично тривають ремонти, реставрації, озеленення тощо.

Одне з останніх – це реконструкція парку на ділянці біля колеса огляду за понад 9 млн грн, яка триває з 2019 року. Крім ремонту самого колеса, яке було відкрито навесні 2022-го, договір передбачає озеленення, оновлення покриття тротуарів і парковки, монтаж місць для сидіння, інформаційного стенда та ігрового комплексу, а також реконструкцію системи зовнішнього освітлення.

У Херсоні ще 2012 року площу біля Херсонського держуніверситету перейменували на честь Івана Мозгового. До цього вона мала назву «імені 60-річчя СРСР‎», а після  стала носити ім’я народженого на Донеччині партійного діяча, який навчався і працював у Херсоні, а також 8 років був секретарем місцевого обкому. Імовірно, у 2021-му місцева влада мала задум облаштувати парк замість площі, і він мав би аналогічну назву, однак далі замовлення проєкту землеустрою справа не пішла. Відповідний договір на 13 тис. грн розірвали через невиконання умов.

Подібна тенденція говорить про те, що міста, особливо обласні центри, нині тяжіють до більш західної практики: коли замість стел, стін та фігур обирають формат, у якому людина може відвідати місце, провести там якийсь час і дізнатися про події, яким це місце присвячене.

Ремонт, реконструкція та реставрація пам’ятників

Приблизно така ж частина витрат на пам’ятники – 488 млн грн – стосувалася поточного і капремонту, а також реставрації та реконструкції встановлених раніше пам’ятників. Деякі з цих замовлень зараз видаються недоцільними витратами бюджету, але на той час фінансувалися.

Наприклад, 2018 року в Святогірську відреставрували 22-метровий конструктивістський пам’ятник Артему, споруджений у 1927 році за проєктом українського скульптора Івана Кавалерідзе. Разом з розробкою проєктно-кошторисної документації, це коштувало майже 350 тис. грн. Скульптуру встановили на честь більшовика Федора Сергєєва, відомого за прізвиськом «Артем‎». Постать цього радянського партійного діяча, засновника ручної тоді Донецько-Криворізької Радянської Республіки, що воював проти УНР, потрапила під декомунізацію. Але скул

Джерело