Попри ризик розстрілу волонтерили навіть в окупації. Родина херсонців, яка пробула 9 місяців у селі, де сновигали окупанти, потайки роздавала гуманітарну допомогу. Зараз у них чималий гуманітарний пункт, куди навідуються сусіди: отримують продукти, ліки та теплі речі. А онук, який народився, поки село було в окупації, успішно допомагає мамі та бабусі.
"Ми гарно зустрічали захисників. Ми навіть не знали, що нас визволили. Просто прийшла сусідка і каже: "Люсь, в тебе немає там "Валідолу"? Кажу є, а що таке? А ти що, нічого не знає? Ми ж вже захисників зустрічаємо. Ми швидко одягатися. От. Наламали квіти і побігли. Вони звичайно проїжджали, вони боялися ставати. Вони проїжджали. Ми потихеньку-потихеньку. Хлопчики, ну можна хоча б доторкнуться. Нам сильно хотілося повірити, що це вже все. Ці 9 місяців вже скінчилися", – зауважила мешканка Комишан Людмила Либа.
Жінка розповідає, що роботи не було, а людям треба було допомагати.
"Починали ми двух-трьох пластинок ліків. В інтернеті шукали, де, хто може помогти ліками. У нас бабусі тут поруч були. Коли поїдемо в місто за свої гроші щось брали. Ліки в нас у ціні дуже біли виросли. Дуже. Якщо, наприклад коштувала пластинка 20 гривень, то вона вже коштувала 120. У нас думка була одна, що не дай Бог у нас побачили би цю гуманітарку, нас би просто розстріляли", – додала Людмила Либа.
Волонтерка зазначила, що у будинку організували підвал.
"Чуєте, що запах сирості. Через цей підвал, ми собі всю хату зіпсували. Ну нічого. Цей підвал ми зробили за три дні. Витяжка у нас тут є, все яктреба. От сюди ми звалювали все. Все звалювалося гамузом. Потім це все витягувалося, розбиралося. В нас навіть було таке, що два раза на день був обшук. То тільки починаємо витягувати, а тут уже бігом треба це все звалювати. Тому, шо знову йдуть", – пригадує жінка.
Мешканка Комишан Ірина Либа пригадує, що через стрес дитина народилася на тиждень раніше.
"Почалась війна. Сиділи вдома. Як по Антоновському тоді йшли колони, гепали по місту – і злякалася. Народився на тиждень раніше. Думали буде Ігорьочок, а так подумали, шо під час війни складно. Хай його Бог береже та й назвали Богданчиком. Це наша така, знаєте, відрада трошечки. Бувало так, що їдемо. Дуже багато памперсів в машині. Питають – це кому все? Це гуманітарка? А ми – ні. Ось ж дитина, ви ж бачите. Це ж йому! А вони дивляться, що там великий багажник. Це для однієї дитини?! Ми – так, для однієї дитини, тільки для нього", – каже Ірина.
Людмила пригадує, як внаслідок прильоту повибивало вікна.
"Ну ось тут у нас ось був приліт. Тут повибивало добре все. І вікна повилітали, ворота вилетіли. Чим вони стріляють таким взагалі незрозуміло. З тієї сторони на воротах наліт смоли. Чи то смола, чи мазута якась. Не знаю. Ну, я ж кажу, тут шкоди наробили добре. Це всі люди страждали через такий приліт. Мам у нас за поворотом був приліт. Там живе жінка і дитина інвалід. З ким ви воюєте? Скажіть, будь ласка, з ким ви воюєте? Ви воюєте: з мирними, з дітьми, з інвалідами, з лежачими? Я цього взагалі не розумію", – повідомила жінка.
Ірина Либа наголосила на тому, що вони здивувалися як ми живемо.
"Навіть от ті хати, які нам здаються простенькими, не багатими для них вони здавалися просто розкішшю. Вони, напевно, не те, що не бачили такого в своїх селах, вони про таке і мріяти не могли. Вони просто бачили, що ми інші, що ми по-іншому живемо. Вони не знали чого від нас очікувати і вони, можливо, навіть і боялися якось нас зачіпати", – підсумувала жінка.
З Херсонщини: Назар Войтенков, Олексій Іванченков, "5 канал"
Нагадаємо, рашисти вночі знову обстріляли Нікопольщину.
Дивіться також відео за темою: путін набирає в армію наркоманів, дідів та повій – перехоплення розмови рашистів
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ
ДжерелоГоловні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
