Окупанти 1 лютого атакували Краматорськ. Ракета влучила в житловий будинок у самому центрі міста. Удар зруйнував під'їзд, загинули четверо людей. Серед них – директорка школи №24 Ганна Бородавкіна та її чоловік Костянтин. Вона викладала українську мову і літературу. Про це пише Obozrevatel. 

«Добра, чуйна, педагог від Бога. Вона була класним керівником моєї доньки та моєю колегою. Завжди тактовна, вихована, знаходила підхід до колег та учнів. А ще талановита. Протягом 10 років вона була учасницею вокального ансамблю вчителів школи. Її за це називали «співоча директорка», – розповіла колега загиблої.

47-річна Ганна Бородавкіна також співала в ансамблі «Оксамит». Про це розповіла подруга загиблої Лілія Куліш.

Російська ракета в Краматорську вбила директорку школи та її чоловіка. Історія подружжя

«Ми познайомилися з нею на першому курсі інституту, і наша дружба тривала 27 років. Вона була найкращою подругою, надійною, яка підтримає, підкаже, прийде на допомогу. Мені важко говорити про неї в минулому часі, але вона була людиною з великої літери», – зі сльозами розповідає Лілія Володимирівна.

Блок галереї

Чоловік загиблої жінки 50-річний Костянтин працював на Новокраматорському машинобудівному заводі інспектором з безпеки.

«Ганна була жайворонком, вона завжди рано лягала спати і рано вставала. Думаю, у той момент, коли прилетіла ракета, вона вже спала. У них у будинку завжди були кішки, останнім часом була Маруська, мабуть, вона загинула зі своїми господарями», – розповідають друзі.

Вони згадують і про те, Ганна Валеріївна любила книги, природу, море, їй подобалося під час канікул побути в тиші. Костянтин любив сплавлятися на байдарках, ходити у гори.

Після повномасштабної війни багато мешканців покинули місто. Але Ганна Валеріївна не виїжджала – це була її принципова позиція.

Теплими словами згадують і про вчительку її учні.

«Ми були учнями її першого випускного класу. Вона була неймовірна. Дуже добра, чуйна, до нас вона завжди добре ставилася. Коли вона заходила до класу на перерві, то ми всі оточували її за столом, розповідали все, що можна. Хтось скаржився, хтось розповідав якісь смішні історії. Вона нас завжди слухала, а головне – чула. Ми її дуже любили. Мені дуже боляче через те, що з нею таке трапилося, вона назавжди у моєму серці», – каже колишня учениця загиблої директорки Анастасія Гребенюк.

У подружжя залишилося двоє дітей. Син Андрій, який закінчив Харківський національний університет будівництва та архітектури, жив у Харкові. Але під час війни його фірма евакуювалася до Львова і він зараз там.

Дочка Даша навчалася у Харківському національному інституті електроніки.

«Мама горіла своєю роботою. Любила кожного свого учня. Їй подобалось гуляти в сосновому лісі, тому тато в мирний час часто її туди возив. Вдома вона кожного члена родини оберігала та підтримувала. Мама допомагала мені в кожному моєму захопленні, завжди була поруч, навіть якщо була далеко», – розповіла дочка.

Похорон подружжя відбувся у п'ятницю, 3 лютого.

Увечері у четвер, 2 лютого 2023 року, з-під завалів житлового будинку в Краматорську Донецької області, який напередодні обстріляли російські окупанти, дістали тіло загиблої жінки. Таким чином кількість жертв удару зросла до чотирьох.

Джерело