Спершу закидували окопи нашої піхоти безкінечними атаками гарматного м'яса, переважно так званих "вагнерівців". Тепер прийшли професіонали. Вони намагаються проводити штурми за усіма канонами армійської науки. Втім, ефект однаковий. Так розповідають бійці 54-ї бригади, які тримають позиції на одній із гарячих точок Донеччини.
Густий туман від самого ранку огорнув поля Донеччини. Через погану видимість артилерія росіян мовчить. А це значить, що можна відносно спокійно доїхати до позицій піхоти. Цією дорогою, де і танки не пройдуть, майстерно викручуючи кермо, летить Сергій. До великої війни – далекобійник. Нині найкращий, певне, водій на цій ділянці фронту. Привезти їжу, воду, БК, змінити людей на позиціях, вивезти поранених. І все це під ворожими обстрілами.
"Всім страшно. Але їхати ж треба. Люди хочуть їсти, пити, і забрати 300-х треба, і дуже рідко, краще, щоб такого не було і 200-х, і дрова завозимо, все завозимо. Було таке, що виїжджав о 5 вечора, вертався о 22. Їдеш, застрягаєш, відкопуєш, все одно їдеш", – каже військовослужбовець батальйону К2 54-ї ОМБР ЗСУ Сергій.
На цих позиціях працюють зв'язківці.
"У нас тут задача в основному зв'язок. Ми приймаємо зв'язок з інших позицій, віддалених, та передаємо їх далі на наступні позиції", – зауважив зв'язківець батальйону К2 54-ї ОМБР ЗСУ "Вовк".
Зв'язок на передовій це – життя. Тож як би не глушили його ворожі РЕБи, бійці знаходять можливість передати інформацію.
Десь неподалік чути стрілкотню. Мабуть, провокація, кажуть бійці. Рашисти виманюють армійців на бій, щоб засікти та накрити вогневі позиції. Більше тижня тому, каже Сергій, в окопи навпроти зайшла нова ротація. Тактика ворога змінилася. Раніше на штурм йшли голі-босі без артпідтримки "вагнерівці".
"Людей вони не жаліли. Просто людей кидали на убій. От у нас позиція за бруствер подивитися до сих пір валяються, покидали, відступили, своїх покидали, відступили. Зараз вони лежать, нікому не потрібні. У нас коли розвідники брали полонених, то "вагнер" були – звичайна курточка, 4 магазини в кишенях і автомат – все, більше нічого", – пригадує військовослужбовець батальйону К2 54-ї ОМБР ЗСУ Сергій.
Нині все інакше. Проламувати позиції оборонців намагаються за класикою. Спершу артпідготовка. Далі – ворожа піхота не з "вагнерівців". Але пробити незламних на цій ділянці фронту не вдається.
"Наша арта працює занадто професійно. Тобто і міномет. Не підпускають. Тільки вони починають видвигатися з позицій, включається наша арта. Постійно працює аеророзвідка. Тому на даний момент у них без варіантів", – додає Сергій.
Старенькій Д-30, якій майже 60 років, вік не заважає щодня мінусувати ворожу піхоту. Жива сила росіян – нині головна ціль цих богів війни.
"Працювали по не вкритій піхоті. Тобто штурмова група, яка намагається зайти на наші позиції, ми працюємо з коригуванням дроном. Як тільки прилітає снаряд, ми одразу бачимо – попали ми чи не попали", – пояснив командир артилерійського підрозділу батальйону К2 54-ї ОМБР ЗСУ Олег.
Це вже інша ділянка фронту, де ворожа техніка на горизонті майже не з’являється. Тут росіяни воюють як у Другу світову.
"Метод жукова. Масований наступ людей – це "ахмат", це "вагнерівці". Було дуже багато "вагнера". Зараз чомусь стало менше, може закінчуються. Зараз з'явився "ахмат". Шостий полк козачій – підрозділ такий. Сунеться ворог з усіх з усіх напрямків, але поки що без успіху. Єдине – вони мають невеликий успіх зі сторони Соледару. Але, думаю, ми все це скоро виправимо", – наголосив військовослужбовець батальйону К2 54-ї ОМБР ЗСУ "Гайдук".
Саме так, закидаючи армійців тілами, рашисти "продавили" Соледар. Щогодини наступаючи новими і новими групами. Більшість цих груп і досі лежать у полях Донеччини.
"У нас теж був такий період восени-на початку зими. Коли просто кожні дві-три години йшла група з 15 людей у тому самому напрямку. І було таке – ми знищували одну групу, на тому ж самому місці йшла друга. Було враження, що вони навіть не інструктували і, навіть, не розуміли, що на цьому місці одна група вже загинула. Тактика така – їм ставлять задачу видвигатися, зайняти це місце і хоч помри. Назад шляху немає", – додав "Гайдук".
У полях окупанти кидають не лише тіла своїх солдатів, а й броню. Ці два танки російські, трофейні. Щойно з ремонту. Гарна зброя, каже "Кочівник". Один летить на вогневу майже як куля. Бо має двигун від Т-90 потужністю у 1300 кінських сил.
"Ця машина краще їде, так як свіжі стволи, вона може набагато більше вистріляти, вся система, яка є, вона більше оновлена і більше витривала. Я розігнав до 70 кілометрів. Далі вже страшно було. Це дуже багато, як правило вони їдуть 30-40, для танка це крейсерська швидкість", – повідомив "Кочівник".
Другий Т-72Б3 оснащений тепловізором – можна працювати вночі. Обидві машини майже нові. 2017 та 2018 років випуску. Всередині все в цифрі. Хоча найбільша їхня перевага – посилена броня. Що дуже важливо для цих танкістів, які дивляться ворожій піхоті в очі. І це не просто красива фраза.
"Ми стріляємо так, щоб їх було видно. Їхні перелякані обличчя. Пряме наведення – це до трьох кілометрів. А ми стріляємо з 30-40 метрів – таке завдання. При штурмі позицій остання операція, коли йшли в наступ, то був наказ, коли закінчилось БК, командир танку і командир батальйону дав наказ просто роздавити ці окопи, і закопати живцем живу силу ворога. Це і було зроблено", – підсумував "Кочівник".
Нині обидва танка на бойовому чергуванні. Якщо піхоті знадобиться підтримка, ці приручені армійцями російські ведмеді, в народі, "Мішки" миттю вилетять на передову – давити та знищувати російську піхоту, яка непрохано прийшла на українську землю.
З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, "5 канал"
Дивіться відео за темою: Обстріл ТОРЕЦЬКА, загинула одна людина. БАХМУТ: московити спалили ще одну історичну будівлю
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
ДжерелоГоловні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
