Прекрасна і потужна щедрівка «Роди, Боже, жито!» пролунала в деокупованій Лаврі, де представники ПЦУ на чолі з митрополитом Київським та всієї України Епіфанієм молились у день Різдва Христового.
Щедрівка «Роди, Боже, жито!» стала особливо популярною після того, як її записала Тіна Кароль для різдвяного українськомовного альбому колядок та щедровок в 2016 році. Обрядову пісню майстерно виконують і інші виконавці. В тому числі співачка Анжеліка Рудницька, яка кожного року організовує мистецький проєкт «Територія Різдва», де відомі виконавці співають щедрівки та колядки.
«Це поліська колядка, її співали на Рівненщині. Вона була записана від Уляни Кот – майстрині художнього ткацтва, знавця народних традицій Полісся, – розповіла «Главкому» Анжеліка Рудницька. – Ця композиція менш відома ніж «Добрий вечір» чи «Нова радість». Цікаво, що вона починається «Щодрий вечір, добрий» – саме так правильно говорити на Поліссі. Не «щедрий», а дифтонгово між «е» і «о». Ще одна особливіть: ця композиція мажорна. Зараз дуже багато артистів почали переспівувати її слідом за Тіною Кароль в мінорному ключі».
Такого роду обрядові пісні співають на Новий рік, після Різдва, із щедрими побажаннями врожаю, здоров'я і достатку на майбутній рік. Щедрівки також висловлюють побажання великого врожаю і достатку. Їх виконують окремо господареві, господині, хлопцеві, дівчині, усій родині. Щедрівки, так само як і колядки беруть свій початок дуже давно.
«Ще одна цікава історія з цією щедрівкою, – продовжує співачка. – Там є рядок: «Роди, Боже, груші для кожної душі». Але ймовірно не всі, хто її виконує, добре чують слова, і співають: «Роди, Боже, гроші». Можливо, так чується, тому що і на Полісі, і на Волині, де вона популярна, дуже часто використовують змішані голосні, – продовжує Рудницька. – У цієї щедрівки дуже багато куплетів. Звісно, ми співаємо найвідоміші. Якось я її виставляла в соцмережі, люди мені писали, як у них по селам її співають. У щедрівок та колядок завжди було по 40 куплетів. Це вже зараз ми стараємося вкластися в три хвилини, бо, якщо більше – вже ніхто не слухає».
«Колядки і щедрівки – це особлива тема, бо це звернення до Бога. А все, що людина робить для Бога – творить особливо гарно, пафосно, трепетно, дбайливо. Ми можемо ходити в звичайному житті в кросах та спортивках, а в церкву – одягаємося в найкраще. І поводимся там інакше. Щедрівка «Роди, Боже, жито!» особлива – це заклинання, вимолювання в Бога щедроти на наступний рік. Коли ти виконуєш такі речі – переповнює особливе відчуття, бо торкаєшся старовини, автентики. Пісні – це ниточка, яка нас повязує з предками. Я зараз взяла читати Нечуя-Левицього «Хмари». Він там описує Київ 150-річної давності. Там є про те, як навязувалося нам все російське. Все русифікувалося. а пісня залишалася українською. Це наш код, який нікому не вдалося знищити. Дуже круто, що ця композиція прозвучала в церкві! І взагалі дуже класно, що ПЦУ долучає українську автентику – це сплав церковоного і народного. Це завжди додає сили і одним, і другим», – резюмує Рудницька.
Джерело
