На Прикарпаття з тимчасово окупованої Каховки, що на Херсонщині, вимушено переїхало українсько-шведське підприємство. Відтепер килими, які продають у всьому світі, виготовлятимуть у Косові.
Про те, як підприємство організовувало роботу в окупованому місті, де його працівники ховали зіткані килими, щоб їх не поцупили мародери, як вдалося евакуювати людей та необхідне обладнання і які плани з розвитку килимарства власники хочуть втілити на Івано-Франківщині, читайте у матеріалі Суспільного.
24 лютого. Невідправлене замовленняУ день, коли почалася повномасштабна війна, підприємство мало відправити замовникам готові вироби, пригадує засновниця ткацького ательє "Vandra Rugs" Лариса Боден. Проте зробити цього не вдалося.
"Водій, який повинен був приїхати й забрати килими, вже під'їжджав до Херсонської області. Увечері він перетелефонував і сказав: "Зранку, о 8:00, вже буду у вас". Ми відповіли, що все готово, запаковано — приїжджай і буде! Знаєте, на Херсонщині все сталося швидко, тому що о 8:00 водій зателефонував і сказав: "Ні-ні, я повертаюся". Шкода. В нас залишилося багато виготовлених килимів", — розповідає засновниця ткацького ательє Лариса Боден.
Готову продукцію працівникам компанії довелося ховати у приватних будинках і гаражах, щоб її не розікрали мародери. Свою роботу ткацька компанія зупиняла на тиждень.
"Ми намагалися працювати не весь день, тому що вранці й увечері було дуже багато російських блокпостів. Тому працювали десь з 9:00 до 15:00-16:00. У березні ми мали колосальну підтримку від наших партнерів, тому що вони дуже переживали за нас. Найперше, вони скинули нам передоплату. Вони заплатили нам навіть за ті килими, які ми не відвантажили. Це дало нам змогу платити зарплату, нікого не звільняти", — розповідає засновниця ткацького ательє.
Березень. Евакуація працівників і порятунок обладнанняЗі слів Лариси Боден, у березні декількох працівниць вдалося евакуювати за кордон. А наступного місяця вони почали вивозити майно компанії.
"Ми розібрали верстати, відклали якусь невеличку кількість вовни, матеріалів, які нам потрібно було вивезти, щоб якось почати працювати, верстати, які необхідні. Три верстати ми залишили в Каховці, тому що то були найбільший і малі, які для нас не принципові. І головне — треба було запевнити людей: виїжджайте зі мною і працюватимемо на новому місці", — розповідає Лариса Боден.
"Везу особисті речі жінки, чий чоловік — родом з Китаю"Олександрові Масловському вдалося вивезти верстати на Прикарпаття з тимчасово окупованої Каховки через російські блокпости.
Чоловік розповідає, що на пропускних пунктах окупанти прискіпливо перевіряли вантажівки, аби місцеві не вивозили продукцію. Їх майже не випускали за тимчасово окуповану територію. Олександр каже, що хитрістю вдалося вмовити окупантів.
"Я зранку дізнався, коли і як пропускають. Потім пішов прогулятися до їхнього поста. Ходжу, дивлюся, чим дихають. Вони між собою говорять, а я прислуховуюся. І я почув, хто їхній начальник, і відразу пішов до нього", — пригадує Олександр Масловський.
Тоді, аби вивезти майно, пригадує Олександр, довелося сказати російським військовим, що він везе особисті речі жінки, чий чоловік родом із Китаю, і вона виготовляє килими. Біля Василівки окупанти змусили його пройти огляд вантажу, проте, переглянувши частину, пропустили. На те, щоб вивезти обладнання та матеріали у Косів, чоловік витратив приблизно 10 днів.
"Ми знаходимо їх, кажемо: візьміть, будь ласка, чотири чи п'ять бобін вовни"Решту матеріалів, зі слів Лариси Боден, вивозили з допомогою людей, які евакуйовувалися з міста.
"Ми знаходимо їх, кажемо: візьміть, будь ласка, чотири чи п'ять бобін вовни. А якщо я знайшла б когось, хто може взяти причіп на 700-800 кг, то це вже було б неймовірно. Ми вивезли майже тонну вовни. Але, на жаль, більшість наших матеріалів все-таки залишилася там. Тож ми повинні заново закуповувати матеріали", — говорить засновниця ткацького ательє.
Адаптація на Івано-ФранківщиніНа Прикарпаття з виробництвом переїхали й 10 працівників, серед яких є п'ятеро ткаль. Ще 12 працівниць підприємство знайшло на Прикарпатті. Юлія Зубок ткала килими в ательє у Каховці понад рік. Сюди приїхала зі своєю сім’єю.
"Працюється чудово, але, звичайно, хочеться додому, хочеться, щоб наше підприємство не тільки тут процвітало, але й в Каховці. В нас там батьки залишилися, бабуся. Домівки наші зараз — цілі, але в Новій Каховці, яка за 7 км від нас, багато будинків постраждали", — розповідає Юлія Зубок.
Навчати нових фахівців у КосовіУ планах власників підприємства — навчати в Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва фахівців, яких потім працевлаштовували б у себе.
"Ми плануємо зробити спільну програму, хочемо надати наш верстат. Він має більше педалей, більше ремізок, до нього є більше підручників викладання. Ми вже все розробили для своїх і для нових учнів, щоб це викладали в Косівському інституті. Щоб учні, які приходитимуть до нас на роботу, були ознайомлені з техніками, з якимись прийомами й знали, як працюють наші верстати", — розповідає Лариса Боден.
Закривати виробництво у Косові після звільнення українських земель Лариса Боден не планує, навпаки — розвиватиме його у двох містах.
Читайте також Як харківське підприємство з пошиття одягу під час повномасштабної війни працює на Прикарпатті Переселенка з Києва створила у Франківську дизайнерський простір для українських майстрів Як в Івано-Франківську працює підприємство з виготовлення косметики, що переїхало з БучіЧитайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
Джерело
