Військовий експерт Олег Жданов в інтерв’ю УНІАН розповів про контрнаступ Збройних сил України, існуючу загрозу через іранські дрони-камікадзе, про перспективи звільнення Херсона, Донецька та Луганська, а також прокоментував інформацію про запуск Росією так званого “ядерного поїзда” до кордонів України.

Почнемо з хороших новин. Прокоментуйте контрнаступ ВСУ. В останні дні ми спостерігаємо наші приголомшливі успіхи. У чому їх причина і у чому причина розгромного провалу Росії?

Це не з неба впало, це результат копіткої і планомірної роботи наших Збройних сил. Перше – ми вели оборонну операцію, завданням якої було максимально вимотати противника. Іноді навіть ціною втрати територій. Тим не менш, ми намагалися максимально завдати шкоди живій силі і техніці противника, що нам і вдалося.

Потім ми отримали резерви наших військовослужбовців, які навчалися на навчальних центрах наших західних партнерів. Плюс озброєння, яке ми отримуємо за програмою “Рамштайн”. Поєднавши ці два компоненти – навчених військовослужбовців і нові зразки озброєння – ми, застосувавши нові методики, змогли прорвати оборону противника на Херсонському напрямку. Це і дало успіх. А за рахунок вимотаності російських військ вийшло так, що за лінією фронту другого і третього рубежу оборони просто немає.

Цим і обумовлюється темп наступу, особливо на півдні. Ми зараз просуваємося у напрямку річки Інгулець до Нової Каховки, і там оборонних рубежів немає. За рахунок цього там у нас досить високі темпи просування.

На Слобожанському напрямку темпи трохи нижчі через те, що противник намагається зупинитися і створити хоч якусь лінію оборони.

Ось у цьому і криється запорука успіху ЗСУ на цих двох оперативних напрямках.

Темпи, які ми спостерігаємо, особливо на півдні України, просто приголомшливі. Вчора новини про звільнені території з’являлися з періодичністю раз на кілька годин. Чи збережеться цей досить динамічний темп у майбутньому, і коли ми зможемо говорити про якісь терміни звільнення Херсона?

На сьогодні це найскладніше питання. Чим ближче до Херсона, тим більше падатиме темп наступу.

Я нагадаю, що у літній період ми з вами спостерігали, як навколо Херсона будувалися три лінії оборони. Першу лінію ми навіть намагалися прорвати і прорвали в одному місці, але ще дві лінії оборони є. Тому, швидше за все, російські війська будуть посилено відступати у напрямку Херсона, а вже в Херсоні вони спробують дати нам бій. Чи зможуть вони утримати ці позиції, чи зможемо ми прорвати ці лінії оборони – це вже покаже сам бій. Але поки, я так розумію, що до Херсона ми будемо тримати хороший темп, а вже далі там будуть лінії оборони. Ви ж не забувайте, що хоч вони і біжать, особовий склад все одно стікається до Херсона, і щільність особового складу, кількість на кілометр фронту збільшується. Так, у них буде дефіцит техніки, озброєння, яке вони покидали, але, тим не менш, лінія фронту стає суцільною навколо Херсона. Тобто вже проміжків для вклинення буде набагато менше. І це буде зробити складніше.

Тут виникає питання, як російському угрупованню вдається так довго триматися в Херсоні і на правому березі, попри проблеми з логістикою?

Дуже просто. Для цього потрібно розуміти, що таке російська армія. Вони як мурахи. Ми зруйнували міст-вони на човнах везуть по одному-два ящики боєприпасів. Десь з чорноморського узбережжя, з гирла Дніпра притягнули баржі і перевозять. Там, де ми змогли зловити цю баржу, вона все-таки рухома малорозмірна мета, там ми їх потопили. А щось же вдалося… Плюс вони роблять поромні переправи на базі понтонів, тобто пов’язують два-три понтони. І для того, щоб ми не обстрілювали, ставлять на ці понтони цивільні машини і цивільних людей, знаючи, що ми не будемо стріляти по цивільних людях. По паливу, інженерні підрозділи навіть кидають тимчасові труби по дну Дніпра. Вони стараються, як можуть.

Тільки завдяки тому, що обсяги переміщення матеріальних засобів набагато нижче, ніж споживає саме угруповання, плюс планомірна робота нашої артилерії і авіації по знищенню запасів… тільки ось такими темпами, бачите, більше місяця ми працювали над цим угрупуванням, щоб знизити її боєздатність і щоб нам вдалося прорвати фронт. І тому вони досі ще стріляють і обороняються.

Тобто можна сказати, що вони виснажені, але не знекровлені, і робота у нас попереду серйозна і складна.

Так, ви абсолютно правильно сказали.

Надія тільки на здачу в полон і дезертирство. Адже це можливо? Вони ж бачать успіхи нашої армії, що ми беремо їх в кільце? З іншого боку, звичайно, погано, що в це кільце ми беремо і мирних жителів, які з ними співіснують в тому ж Херсоні.

Так, на жаль, мирні жителі в цьому випадку можуть виступити в ролі заручників, чим дуже часто користується російська армія.

Але, до речі, тут здачі у полон дуже мало, маленький відсоток. Чому? Тому що на правому березі зосереджена регулярна армія Російської Федерації. Там дуже мало мобілізованих, вони тільки намагаються туди їх перекинути. Туди минулого місяця було перекинуто до трьох тисяч “кадировців”, це Росгвардія. Вони виступають у ролі загороджувального загону, відловлюють всіх втікачів. Тому там народ заляканий. Плюс ідеологічна пропаганда, що наші Збройні сили – це нацисти, бандерівці та інше. І реально вони в цих регулярних частинах бояться.

Ось на Слобожанському напрямку навпаки. Там є вже мобілізовані. Вони намагалися там вирівняти ситуацію тим, що втрати поповнювали першою хвилею мобілізованих. З одного боку з ними простіше, тому що вони починають розбігатися після першого вогневого нальоту. Вони необстріляні, у них немає навичок ведення контактного бою, вони не розуміють, що робити під час обстрілу, що робити, коли починається атака позицій. Вони розбігаються. Але з іншого боку це нам додає ще одну проблему, тому що Нацгвардії і поліції доводиться прочісувати великі території на предмет ось цих блукаючих форвардів в лісопосадках тієї місцевості, де ми наступаємо.

“Бавовна” у Криму буде після того, як ЗСУ візьмуть Херсон
Олег, а наскільки нам у звільненні Херсона може допомогти народне ополчення цього міста і взагалі області? Неодноразово говорилося про те, що воно там досить розгалужене. На початку війни, наскільки я пам’ятаю, в перші дні/години українцям в Херсоні роздавали озброєння. Десь же зброя там осіла. Ми можемо розраховувати на їхню допомогу, що коли підуть в атаку Збройні сили України, хтось підніметься і всередині, допоможе нам з тилу?

Думаю, що так. Рух опору “Жовта стрічка” дуже активний і у боротьбі з колаборантами, і у боротьбі з окупантами. Я скажу так, що, якщо згадати події по Херсону, то ми дуже ефективно наносили вогневі удари по скупченню живої сили і техніки противника. У цьому плані вони працювали, молодці. Я не знаю, які у них там сили, чи вистачило у них сил підняти якесь повстання або чинити відкритий опір, але те, що вони зараз будуть активно займатися диверсійною діяльністю, я навіть не сумніваюся. Вони будуть максимально допомагати Збройним силам розбалансувати і систему військового управління, зв’язку і логістики, і так далі.

Це було б круто, дійсно. Зруйновані мости, про які ви вже сказали, які нам все-таки допомогли знекровити окупантів на півдні України, вони ж стануть для нас і проблемою, коли нам доведеться звільняти лівий берег, так? Що будемо робити? Як діяти?

Я не думаю, що вони стануть великою проблемою, тому що у нас є перевага в дальності нашої артилерії. І фактично разом з виходом на річку Дніпро почнеться артилерійська дуель. І хто її виграє, той і забезпечить прикриття переправи військ, тобто створення плацдарму на лівому березі. За рахунок переваги у нас є така можливість – створити хоча б невелику безпечну зону на лівому березі і перекидати війська.

Я думаю, що будуть застосовані приблизно ті ж методи – наведення понтонних переправ і перекидання військ за допомогою інших плавзасобів. Цілком можливо,

Моя суб’єктивна думка, що форсування Дніпра в районі Херсона може бути в тандемі з ударом наших військ по Мелітополю, на запорізькому напрямку. З двох сторін Захід. Тоді велика частина російських сил буде відтягнута на північ, на захист Мелітополя. Чому? Тому що там і в кишені виходить. Він може відразу потрапити в оточення, якщо ми почнемо наступ. Там же і Нова Каховка, а це вода в Крим, для Росії – це дуже категорично. У такому контексті-ударом з двох сторін-ми можемо забезпечити собі можливість форсування Дніпра.

А нам під силу вже зробити удар з трьох сторін? Я маю на увазі завдати ударів по військових об’єктах в Криму і таким чином ще більше убезпечити себе.

Удари в Криму – це засоби дистанційного вогневого ураження. Так що, вони трохи не залежать від ситуації на фронті. Ми до речі атакували Крим, коли у нас ще тільки Харківську операцію провели. Потім у нас була пауза, затишшя, і ми все одно продовжували атакувати Крим. Так що, вони можуть бути пов’язані, але сьогодні я б сказав, що це паралельний процес – вогневий вплив на противника.

Це те, що ми просимо в американців: дайте нас ATACMS, щоб ми могли до державного кордону прострілювати всю територію тієї ж Донецької, Луганської, Запорізької областей і так далі, той же український півострів Крим.

По яких об’єктах в Криму нам потрібно вдарити зараз, щоб створити росіянам якомога більше проблем?

Зараз головні об’єкти-це міст і залізниця. Міст – для того, щоб припинити підживлення військ, а залізниця – щоб припинити перекид

Джерело