У прикордонних селах на Сумщині снаряди ворога падають просто біля хат та на городах селян, найбільше потерпають мешканці, чиї подвір'я у кількох сотнях метрів від кордону, йдеться в ТСН.

Прикордонна Юнаківка щодня в тривозі, від окупантів лише лісосмуга відділяє, але не захищає. Що не день снаряди падають усе ближче у дворах та городах селян, надто під прицілом ворога електромережі. "В селі дві лінії в 10 кіловольт порвали. І це буквально тиждень минув, як дві лінії порвало на початку села, тепер з цього боку. Починаючи від ферми всі побило проводи", - показують місцеві.

Не менше від атак рашистів потерпають селяни Павлівків. За останній тиждень тут вже третій обстріл. "Було близько 30 прильотів", - кажуть люди.

Востаннє гатили по центру села, вирва лишилась біля пам’ятника, побиті вікна будівлі старостату, осколками пошкоджені навколишні будинки. У селі лишилися найстійкіші, втім, у кожного нерви - мов струна. "Кожен гучний звук і все, тебе трясе наче струмом б’є, дуже страшно", - розповідають селяни.

Пані Олена під час останнього обстрілу ледь встигла добігти з сином до сховища. "Схопила його в чому був, без носочків і швидко в погреб. Молилася. Телефонувала чоловіку, казала, думала, що не виживемо", - ділиться жінка.

Після пережитого у сховищі непокоїться за здоров’я маленького синочка й хоче хоча б ненадовго вивезти його подалі від жахіть. "Моя дитина лежала і навіть не говорила. Я  боялася, що він зовсім може не заговорити, він мовчав. Йому 4 роки і він мовчав. Він не плакав, ні сміявся, у нього взагалі нуль емоцій було – оце найстрашне було", - розповідає Олена.

Вже вдруге залишилася без шибок хата пана Анатолія. За останні дні на його город вже чотири снаряди прилетіло. Спершу від обстрілів ховався, а тепер, каже, набридло. "Не хочу ховатися, як уб’ють, то хай одразу. Ми на своїй землі, ми нікуди не поїдемо, хай вони йдуть", - каже чоловік.  

В сусідній Соснівці росіяни постійно гатять по фермі та намагаються знищити зерносклади. "Трошки зробили, зерно закрили. Лише перекрили, а знову прилетіло", - розповідає керівник агрофірми Сергій Дмитренко.

У сільській крамниці в підвалі облаштували бомбосховище, щоб було куди бігти, якщо обстріл застав посеред вулиці. Але паніці ніхто не піддається, люди гуртуються, щоб легше переносити страх. "По нам стріляють, а ми виживаємо. Я сосновець за природою, я тут родився і тут і буду помирати. Соснівка – це моє життя. Все відбудуємо, все відремонтуємо, Слава Україні, Слава нації і *** Російській Федерації", - каже Сергій Дмитренко.

Читайте також:

Наставника "Привидів Києва" нарешті змогли поховати на Київщині, після виявлення тіла в Болгарії

Обстріли і штурми на Донеччині беззупинні: українські бійці стримують ворога авіацією і артилерією

Синоптики спрогнозували, коли і наскільки прийде до України бабине літо