На окупованій частині Донбасу досі утримують 301 людину, серед них 31 жінка. Саме такі цифри представникам Медійної ініціативи за праві людини підтвердила Служба безпеки України цьогоріч. Загалом же, за даними СБУ, у полоні у представників незаконних збройних формувань з 2014-го року опинилися 3360 осіб, з яких 276 жінок.
Найчастіше полоненим інкримінують “шпигунство” та “державну зраду”, а щоб добитися від них зізнання у цьому – катують і саджають за грати. Суспільне поспілкувалося з однієї із звільнених заручниць, а також з донькою іншої полонянки, яка і досі перебуває у в’язниці на непідконтрольній українському уряду території.
"Моральне і психологічне приниження – це навіть гірше, ніж коли тебе б’ють"54-річна Олена Лазарєва близько двох років провела в полоні на Донеччині. Жінка працювала лікаркою в Донецьку та, як вона сама нам розповідає, передавала інформацію українським спецслужбам про поранених бойовиків самопроголошеної “ДНР”. Олену затримали біля її власного будинку 16 жовтня 2017 року ввечері, коли вона повернулась додому з роботи. Жінку звинуватили у шпигунстві, а разом з нею затримали і її чоловіка. Лазарєва згадує, що бойовики постійно принижували її та піддавали тортурам, крім цього погрожували розправитися з членами родини на її очах.
"Це все відбувалось з мішком на моїй голові, у кайданках, і якщо їм щось не подобалось, коли я повільно відповідала, чи відповідала те так, як їм потрібно було – мене періодично цим мішком просто душили", – розповідає Олена про ті тортури, які довелося пережити. Також додає, що моральне знущання інколи було витримати важче, ніж побої.
Так зване “ув’язнення” жінка відбувала в Сніжнянській виправній колонії №127, там її змушували тяжко працювати. "Це була важка фізична праця: переноска мішків вагою по 50 кг. Привозять продукти, їх потрібно розгружати, відносити на складу, у столову, і все це роблять засуджені жінки, – згадує Олена. – Кожен день носили вугілля для опалення помешкання. Ще працювали на так званій “промисловій зоні”: там швейне виробництво, ми шили з 8-ї години ранку і фактично до 20-ї, з невеликою перервою на обід".
Олена разом зі своїм чоловіком повернулася в Україну під час обміну в грудні 2019-го. Тоді Україна повернула з непідконтрольних територій 76 людей – 12 військових та 64 цивільних. В обмін на цих людей віддали 123 людини. Олена лише за два роки після звільнення потроху повертається до нормального життя.
"Моїй мамі вкручували в коліна шурупи та душили пакетом"Ізабелла Пєх разом зі своєю мамою Оленою переїхала з окупованої Горлівки в Одесу у 2014-му. Але Олена вимушена була їздити на окуповану територію, щоб доглядати свою хвору матір, бабусю Ізабелли. Під час однієї з таких поїздок у 2018-му її затримали і звинуватили у шпигунстві та "державній зраді". Жінку катували, щоб вона у цьому зізналась. "Протримали її на території військової частини в Донецьку близько трьох місяців, – розповідає Ізабелла. – Це були жахливі катування: їй вкручували в коліна шурупи, душили пакетом, двічі імітували розстріл. Катували електричним струмом".
Одного разу Олена Пєх намагалася вчинити самогубство. "Її довели до такого стану, що вона венами написала послання своєму головному "палачу" Олексію, так його звали. Кілька днів після цього її ніхто не чіпав, потім вивезли у спеціально облаштованій для катувань машині, одягнули протигаз та увімкнули електричний струм", – переказує ті події донька.
Минулого року маму Ізабелли засудили до 13 років позбавлення волі за "держзраду". Нині Олена перебуває в тій же Сніжнянській виправній колонії № 127, де колись утримували і звільнену полонянку Олену Лазарєву. Через катування у жінки руйнуються суглоби стегна і їй потрібна термінова медична допомога.
"Після катувань мама ходить дуже погано, сама вправляє собі суглоби", – каже Ізабелла. У травні 2021-го її відвезли в міжобласну лікарню, де, за словами доньки, лікар підтвердив руйнування суглобів у стегні, але сказав, що нічим не може допомогти.
Почути мамин голос з колонії донька має право один раз на 5 днів по 9,5 хвилин. Уся розмова відбувається на гучномовці в присутності конвоїра. Дівчина сподівається, що маму вдасться звільнити, проте жінка вже пропустила кілька обмінів. "Коли мама пропустила обмін, я звернулася до журналістів, до польських і єврейських музейників, і в Офіс президента, в Європейський суд з прав людини, Міністерство закордонних справ України, і до уповноваженої з прав людини – до кого тільки могла. Писали і англійською в посольства країн Нормандського формату. Усі відповідають: "Ми стараємося, робимо все можливе, але..."
Що відомо про наступний обмінОстанній обмін полонених відбувся у квітні 2020-го. Тоді Україна забрала 20 людей з непідконтрольних територій, а віддала 18 утримуваних. Відтоді Росія блокує перемовини щодо обміну. "Останні кілька місяців мова іде про те, що Україна хотіла б звільнення невеликого списку тих людей, які передусім мають проблеми зі здоров’ям, зокрема і жінок" – розповідає координаторка напрямку Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко.
На Паризькому саміті у грудні 2019-го домовились про допуск міжнародних організацій до всіх утримуваних людей, зокрема і про доступ до них представників Міжнародного комітету Червоного Хреста. Втім, за словами Катриченко, представники МКЧХ змогли потрапити лише до кількох ув’язнених, яких обрали безпосередньо представники самопроголошених республік.
В інтерв’ю телеканалу ДОМ уповноважена з прав людини Людмила Денісова розповіла, що представники окупаційної влади вигадують різні причини, щоб ігнорувати переговори щодо обміну. "Вони знаходять різні відмовки, наприклад, що процесуальні очищення не відбулися. У них цих громадян 300 осіб, а у нас стільки громадян немає", – зазначила Денісова.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
Джерело
