«Ми поїхали до міністра юстиції Узбекистану Бабура Малікова. Він сказав: «Приходь на роботу!», це мамин знайомий був. Ця людина через рік стала послом Узбекистану в США. Потім він попросив політпритулку в США, і отримав його, і живе в США досі. І добре, що я не залишився там. Я сказав мамі: «Не хочу я працювати в міністерстві юстиції Узбекистану, у відділі з нагляду за суддівством, куди мене брали». І я приїхав до Криму», - говорить він.

Ерфан здав документи в обласну прокуратуру Криму і чекав, що його призначать помічником або слідчим.

«У Ялті було місце, і вакантних місць було багато. Але через три місяці мене викликають до прокурора області. «Молода людина, ви звідки?» - «З Іваново приїхав». «А звідки родом?» - «З Узбекистану». «Ну ти ж не узбек?». - «Ні, я кримський татарин». «Тебе на роботу не візьмемо».

Так Ерфан Кудусов залишився в Криму. Каже, чим тільки не займався!

«І обміном валюти, і начальником юрвідділу, і головним фахівцем міністерства курортів і туризму, і начальником юрвідділу науково-дослідного інституту виноробства і вина. Придбав у Ялті житло, все побудував сам, нічого від держави не отримував. Займався бізнесом. Відчував себе як звичайний середньостатистичний кримський татарин, який має освіту, якісь в голові кульки-ролики», - зізнається Кудусов.